|
Український супергерой Котигорошко: поема-казка в трьох частинах за мотивами народних казок\ Гліб Сітько за участю Терези Славович. - Суми: університетська книга, 2013, 80 с. ілюстрації Вікторії Ряснянської (8 кольорових та 5 ч\б). Книжки є!
Цією
книжкою розпочинається цикл "Українські супергерої”, присвячений героям нашого
народу, історичним, напівміфічним і просто казковим, які, на наш погляд, нічим
не поступаються розтиражованим Суперменам, Бетменам, Спайдерменам та іншим. В
поемі-казці "Український супергерой Котигорошко” зібрані сюжети кількох
народних казок. Наш герой народжується дивним чином з горошини, яку з'їла його мати, і за три роки
виростає на підлітка, що наділений неймовірною фізичною силою. Але, окрім сили,
він має хоробре серце та чутливу душу. Багато випробувань чекають на
Котигорошка: бій зі злим Змієм за визволення з неволі братів та сестри,
небезпечна мандрівка у Інший Світ, зрада рідних, та, зрештою, вирішальна битва
з Кощієм Безсмертним (в українському варіанті — Чахликом Невмирущим) та його
союзником — царем Підземного царства Авалоном. Але й у Івана є друзі —
велетенський Гриф, напівзмії-напівлюди Наг і Нагана та три побратими —
Вернигора, Вернидуб і Крутивус. Чи зможе наш герой подолати сили Зла та
зберегти чисте серце і добру душу? Книга
призначена для дітей середнього та старшого шкільного віку, втім, може бути
цікавою й іншим віковим категоріям. Слава героям!
Гліб
Сітько — київський поет, прозаїк та публіцист, автор дев’яти поетичних збірок
та двох романів. Це його перша спроба створити книжку для дітей. Побажаємо йому
успіху!
Гліб Сітько за участю
Терези Славовіч УКРАЇНСЬКИЙ СУПЕРГЕРОЙ КОТИГОРОШКО (поема у трьох частинах за мотивами
народної казки) Казка І Котигорошко
проти злого Змія А жив собі ґазда у
прадавні часи
в селі поза містом
Мав землиці кроків на триста
Не вважав себе ні ченцем, ні пройдисвітом
Їв собі сало, пісень в вільний час насвистував
Дивився на небо, любив своє Сонце
і простір ланів
Прижив від дружини
шестеро синів
І, мов квітку ожини, дочку
Ой, леле, гарну ж яку!
Добре було життя на тихій слободі
Родилося жито в полі
і морква на огороді,
А щоб земля годувала
потрібно рано вставати;
До схід сонця прокинулись браття
й зібрались орати.
У кожного в хаті було своє діло:
Сестра братам обід у поле носила
Мати порається біля груби
Батько на зиму дрова нарубить
І взагалі, було чимало роботи
Відпочивали в неділю,
ще зрідка — в суботу...
Отже, питає сестричка в старшого брата:
" Де ви, хлопці, збираєтесь нині орати?
У батька ж велике поле, не видно й краю
Обід ваш схолоне, коли я на раз заблукаю "
"А ми борону протягнемо з дому до поля
Ти йди собі по тій скибі, й нехай минає недоля! ” ***
А в старовинному замку неподалік
Жив Змій-старигань, давно, щонайменше ― вік
Точилом гострив щодня велетенського зуба
На тих, хто йому особливо сьогодні нелюбий Перша думка в дракона
про те,
як здолать ворога-супостата,
Ну, а друга, звичайно,
то ― файні вкраїнські дівчата.
Ще, розкажу вам, друзі, розвагою Змієвою
Було руйнувати мости та церкви біля Києва,
Лякати бабусь на базарах,
Сіяти всюди чвари
Палити лани та красти в селян худобу…
А сусідська дочка давно йому до вподоби
Заслав би Змій старостів,
але був вже старий за віком
До того ж щё й мав величезні потворні пики
Такий був той ящір страшний,
що сам себе порою лякався,
Такий був поганий і злий,
що щоранку в люстерко плювався
З подібними даними годі й чекати згоди
Підступний плазун став шукати слушної нагоди.
***
Скибу, що хлопці
зорали,
затер він пласким хвостом
А сам запрігся у плуг
(бо по силі тягався з волом)
Несла Оленка братам куліш до сніданку
А потрапила просто до клятого його замку
На радостях Змій наказав наварити зілля
І запросив усю нечисть собі на весілля.
***
Ввечері браття вертають додому з поля
"Батько, матусю, чи ми батраки в неволі?
Ми ж бо весь день орали, аби в родини
Була до борщу та каші добра житня хлібина
Напували землю дощем із рясного поту
Чи ми заслужили поїсти за цю роботу?”
Мати у сльози: "Оленка ж пішла за вами
Може, вона заблукала чи стрілась з вовками?
Вовки у нашій місцині гості не часті
Але, як зустрінеш, точно вже не на щастя! "
Стурбувалися хлопці й гайда Оленку шукати.
Пішли уздовж тої скиби, що йшла від хати,
Похапцем прихопивши хто ― ціп, хто ― вили
Й наступного дня прибули до старої вілли
Де триголовий панує вже більше віку
Ще прадідам наших братів той гад дошкуляв без ліку
Тварюка той Змій надзвичайної сили та гонору
Носить він три голови, усі різного кольору:
Білу, щоб снігом трусити на перші квіти
Червону, щоб жито у серпні на полі спалити
Та темно-синю, завжди усю в краплинах
поту,
Аби восени із дороги створити болото.
***
Бачать ― сестра їм махає з вікна темниці
А Змій полетів десь по справах
чи просто ― битися
Між добрих людей показати злодійську звитягу
По крові козацькій-святій втамувати спрагу.
Оленка їм каже:
"Тікайте, братчики любі,
Бо як господар прийде,
то він вас усіх погубить!”
...
|
