---

ГАМЛЕТ, ПРИНЦ РУСЬКИЙ, проза та драматургія - К., Альтерпрес, 2020. - 438 с. Книжки є! 

Передмова: 

ГАМЛЕТ, ПРИНЦ РУСЬКИЙ
(п`єса на одну дію)
Дійові особи:
Гораціо — посол київського князя Рюриковича при дворі норвезького короля
Альфреда;
Гільденстерн — посол датського короля Фортінбраса при дворі норвезького короля
Альфреда;
Вацлав – посол від польського Сейму при дворі норвезького короля Альфреда;
Глашатай при дворі норвезького короля Альфреда;
Капітан швейцарців при дворі норвезького короля Альфреда;
Посли, лакеї, швейцарці.
Дії відбуваються в Вікії (нинішнє Осло), столиці Норвегії, у палаці короля
Альфреда, сина нещодавно померлого короля Густава (він у Шекспіра зветься
просто Норвежцем), брата Фортінбраса-старшого, що загинув колись у двобої із
батьком Гамлета, і, відповідно, двоюрідного брата Фортінбраса-молодшого,
нинішнього короля Данії, років за десять після подій, які описані у п’єсі Шекспіра.
Сцена 1
Приймальня перед тронною залою норвезького короля Альфреда, куди ведуть
великі, пишно прикрашені двері. На лаві біля стіни сидять ГІЛЬДЕНСТЕРН,
ГОРАЦІО, ВАЦЛАВ та ще кілька послів різних держав. Біля дверей стоять
ШВЕЙЦАРЦІ, по кутках – ЛАКЕЇ. В двері входить ГЛАШАТАЙ
Сцена 2
ГЛАШАТАЙ
Шановний пан посол від сейму Польщі
Король Альфред негайно прийме Вас
Шановний пан Горацій від Русі
Ви будете наступним. Решту панства
Я щиро перепрошую, але
Аудієнцій цього дня не буде
Приходьте завтра зранку, джентльмени
Його величність вислухає всіх.
Глашатай входить до тронної зали, за ним — ВАЦЛАВ. За сценою чутно, як

перший проголошує: "Посол від польського сейму, пан Вацлав, до його
величності!”. Усі посли, окрім Гораціо та Гільденстерна, встають і виходять за
куліси. Гільденстерн нерішуче наближається до Гораціо.
Сцена 3
ГІЛЬДЕНСТЕНРН
Гораціо? Це ви? Не може бути!
ГОРАЦІО
Даруйте, сер, хіба я знаю вас?
ГІЛЬДЕНСТЕНРН
Та ми ж вчилися разом в Віттенберзі.
ГОРАЦІО
(перелякано хреститься)
Пречисті сили неба, крийте нас!
Ви — Розенкранц?
ГІЛЬДЕНСТЕНРН
(трохи ображено)
Я — Гільденстерн, даруйте.
ГОРАЦІО
Яка різниця, ви обидва мертві!
ГІЛЬДЕНСТЕНРН
Я, уявіть, те саме чув й про вас
Неначе потонув ваш корабель
Або його пірати захопили
Та вбили всіх.
ГОРАЦІО
Я чув цю побрехеньку
Мій корабель і справді потонув
Та я тоді вже встиг зійти на берег
Спростовувать не став я тих чуток
Бо в Данії, опісля смерті принца
Ніщо мене не гріло й не тримало
Тож краще най мене вважають мертвим.
ГІЛЬДЕНСТЕРН
І не тужили ви за рідним краєм
Ці десять років?

ГОРАЦІО
Майже не тужив
Я більше римлянин, аніж датчанин
Мій батько втік з Італії колись
Через вендету й політичні чвари
І, поваландавшись по всій Європі
Знайшов притулок, врешті, в Ельсінорі
При дворі пана Гамлета-старшого
Там оженився, народив мене
А потім й упокоївся назавжди
(Нехай його помилує Господь)
Хоч зроду я не був у Вічнім Місті
І мови італійської не знаю
Я почувався римлянином завжди
По духу та по крові.
ГІЛЬДЕНСТЕРН
Зрозуміло
Чому ім’я в вас римського поета.
ГОРАЦІО
Та ви, мій друже – зовсім інша справа
Я чув на власні вуха, як посол
Британії оголосив прилюдно
Що стратили вас разом з Гільденстерном...
ГІЛЬДЕНСТЕНРН
(обурено)
Я Гільденстерн, кажу ж, не Розенкранц!
Повідайте, чому, ще з альма матер
Нас завжди плутали із моїм другом
Хоч ми з ним — не брати та не кузени
І, вже напевно, що не близнюки
Спорідненість між нами не знайти
Якщо не йти аж до Адама й Єви
До того ж ми не схожі анітрохи
Той Розенкранц русявий та кремезний
А я — чорнявий, довгий та худий?