КРАЇНА
У – Київ 2004, СПД «Шарова В.В.», 124 с.
Кимличенко І. В., Сітько Г. С. Поезії.
Художник – Нікуліна Т.А., фото та дизайн
– Врублевська В. Книга друкується у
авторській редакції. Книжки є! Передмова
автора:
Що
таке країна У? Де вона? У тризубах на
ментівських кашкетах? У легендах,
перекрУчених істориками, літераторами
та кінематографом? В народних піснях,
що ми згадУємо після дрУгої чарки? В
шаблях, що іржавіють по мУзеях? В маминомУ
наказі: «Подивись У дзеркало, як
повертаєшся»? В старих символах, що їх
все одно відтворюють рУки нових майстрів?
В смакУ сала, в ароматі полУниць? В
сУржикУ бабусь на базарі?
Країна
У – в серці кожного з нас. Наші мУзики,
замість кобзи та бандУри, грають на
гітарах та «Ямахах», воїни шаблю та коня
змінили на АКС та гвинтокрил, поети вже
не водять гУсячим пером по пергаментУ,
а б’ють пальцями по клавішах «ПентіУмів»,
але що, по сУті, змінилося за віки, що
промайнули над нашою землею, мов день?
Під косУхами та футболками стУкають ті
самі серця, що билися під кольчугами та
вишиванками.
Вона
там, ніде не поділася, як мощі святих У
лаврських печерах, як скіфське золото
під кУрганами. Це вона дає нам наснагУ
для любові, творчості та боротьби.
Зазирни в своє серце, козаче, і падай,
не бійся, мов Аліса в кролячУ норУ –
У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-
У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-У-…
КОЗАЦЬКИЙ
СОН
Кінь та поле,
у полі – тополя
Рідний
простір, зачинений в коло
Шабля, шапка,
за паском – пістолі
Люлька,
вуса, і дума на чолі
Трохи хлібу
і сала і солі
Повна чарка
горілки і болю
Тільки доля,
якої доволі
Тільки воля
із Божої Волі
МУЗИКА
ЛЮБОВІ
Даби жили ми
не у пітьмі Прометей запалив нам багаття
А щоб Правда
нас не опекла лікар Будда нам згоює біль
А Мамай дав
гармонію рим, та цього не достатньо
Дав Ісус нам
любові пароль, що єднає серця звідусіль
Прометей був
прикутий до скелі, тепер прозябає в
печері
І
над Лхасою прапор кривавий підняли
кати
А Мамай
скрився в лоні Землі, лиш новітнії
легіонери
Щонеділі в
церквах розпинають Христа на хресті
Але є в нас
Любові Вогонь, даби жити як браття
І ми маєм
мелодію слів, щоб ізводити Рай на Землі
Та Червоний
Володар її дав нам пристрастей Чорне
прокляття
Що із давніх
давен нами правлять, лихі королі
Запаливши
свічки, ти знімаєш з коханої плаття
Грає
тиха музика, й у келихах – анестезія
Та між юних
грудей ти побачиш маленьке розп’яття
І у ватрі
бажання згадаєш про свого Месію
Г О П А К
Руби, козак,
гуляй, козак…
Гоголь
В
саду – шипшина, в полi –
мак
А
на прапорi – княжий
знак
Рубай,
козак, гуляй, козак
Танцюй
весiльний свiй
гопак
У
небi – сокiл,
в рiчцi –
рак
У
полi ти не одинак
Ми
переможемо? – ще б пак!
Гуляй,
козак!
Оттак,
оттак, iще оттак!
Лоскоче
п’яти переляк
Прямий,
мов меч, гнучкий, мов гак
Танцюй,
козак!
Горiлка
– «хлюп», шаблюка – «хряк!»
Спустошить
ворог сагайдак
Гуляйте,
поки на дурняк
Рубай
гопак!
| 